npubop | Внимание!

Смотрите какого порохобота я поймал.

Ітак, замовкли струни сладкозвучні,
З пизди стирчать всі грифи балалайок,
А в жопі жевріють жоржини та жар-птиці…
Я роздав на хуй все. Все, шо роками пиздив
І пер, згинаючись, до себе у комору,
А потім, запираючись в сортирі,
І там, згасаючи від смутку та зневіри,
Я нігтем вицарапував на стінці скажені цифри…
Рахував і плакав, пердів беззахисно,
В тупім оскаженінні зубами скреготав,
І дикий сморід, цей дух пвна на вільних білих крилах,
Вповзав мені у серце, як гадюка,
І люто в душу срав… Людськая заздрість,
Та посмішки, та плітки за спиною,
Шо хуя вже не тільки шо встромить,
А й навіть винуть стало неможливо.
Бо я, статечний дід і патріарх,
Засновник роду, міста і країни —
Герой національний! Як відомо,
Герої не їбуться і не сруть!
Не кажучи про те вже, шо ніхто з них
Вдитинстві не дрочив, о. якмені
Це все настоїбенило, піздєц!
Їбавя всі ці гімни і кантати,
Всю малахв'ю бенкетів і прийомів,
Коли замість того, щоб когось вжарить,
Повинен довго й нудно ти пиздіти
І слухати пиздьож такий же самий.
Я все роздав: всім жебракам, ханигам,
Всім підарасам, йобнутим шакалам:
Нехай вони внесуть корисний внесок
В суспільне будівництво, хай їбошать,
А я це все їбу!