npubop | Лучший репортаж о крестном ходе

Про хресний хід.
Провів з православними півдня: від самого ранку до урочистого дефіле.

Організація.
Аби всюди на с такий порядок був. Ментів не так багато (беркутня в автобусах), рамки, загородження, медики, бочки з водою - все ок. Кількість нанятих попами камер зашкалювала. Ріфеншталь нервово смалить. На кожному перехресті постамент з оператором у камерою. Ну прям як хрести на Західній Україні.
Не до вподоби едакий симбіоз старого-нового мента. На вигляд простий хлопчина з сільською пикою спочатку ввічливо "доброго дня, сержант...", а потім намагається вивернути твої кишені без понятих тими ж старими мусорськими способами. Зрозуміло, що посилаю його в піший похід.
Хрещених гостей в усіх радіопереговорах менти крайнє політкоректно іменували мирянами. Не сумніваюсь, що слово було продиктоване згори, аби уникнути конфузів в переговорах "ці", "ті", "вєрующіє" і пр.

З десятої починали прибувати автобуси з народом. Останні шикувались в чіткі колони і рухались в сторону Володимирської гірки. "І главноє ровно так летять, строєм" (с) Лесь
Години чекання на хід вдалося розділити з паствою на Володимирські гірці, куди прибували вказані колони. Зранку ше не вимагали спецакредитації.

Паства.
Перше, що ви відчуєте, перш ніж зрозуміти, це запах. Смрад немитих тіл відчутно б"єв в носа. Хоч я і не бозна який естет, але здається користуватися заморськими зєльями цим мирянам харам.

Громада складалась на 60% з бойових бабульок не визначеного середньо-літнього віку; в спідницях, кофточках з дореволюційними рюшами і в хустинках. Третину становили мужички з алкогольним загаром, беззубі і в розхристаних сорочках. На грудях висіли іконки. Десять відсотків - поводирі, священники в рясах і темно-червоних шапках. В основному гладкі, чистенькі і довольні житієм. Строго командували кожен своє паствою, часто посміхались один одному, раді масштабу організованого столь богоугодного дєла. Ну прям симпозіум науковців.
На пиках решти людей був смиренний чи благодатно-астральний вираз. Ніхто не посміхався, а просвітлення не заважало дивитись на світ з-під брів, зі злобою.
Вся компанія дружно завивала "Богородіцеееее..." час од часу особо буйні мужичкі, більше схожі на бомжиків голосно підхоплювали приспів і били себе в груди, прям в паперову іконку.
Загалом, от тіко без образ, дрімуче-дрімуче село. Темне і внімающе слову свого батюшки, щоб він не казав. Ідеальна паства.
Оріентуючись по табличках міст, було видно, що найбільш р"яні та на вид темні люде були з Західної України. Делегації звідти були найбільш численні. WTF??? Мені здається більшість звідти була!!!

Інколи можна було побачити нечисленні групки накачаних молодиків, тіпа оргкомітет, які в"яло спостерігали за отарою.
Роботи їм не було. Адже на арені була найбільш боєздатна соціальна одиниця. будь-хто з цього зомбіленду пішов би під кулі. В строю, в шерензі, як піхота під Бородіно.
Всіх, хто в цих ваших інтернетах, грозився не пущать московських попів, я не помітив (принамні до 14-00). Людей без росіянського православ"я на пиці в групах більше 3-4 людей я не спостерігав взагалі. І нема дурних: одна червона тряпка і лавина биків...
Спілкуючись з кимось по телефону, жартома привітався "привіт, православниє", і відразу відчув кілька десятків дуже непривітних поглядів на собі. Довелось рєтіроваться.

З іншого боку, були і люди, які,я к я підслухав, розказували, що відмовлялись молитись в церквах, де був портрет Путіна (десь в РФ їздили), чи виказували пошану портретам героям Небесної Сотні, допомагали воякам АТО. Та на питання, " а чому ж тоді до церкви москалької ходите?", відповідали, що, мовляв, "батюшка хороший і їх все устраює".

Все це я спостерігав до обіду, потім прибули численні журналісти. Решту ви знаєте з новин.

Дозвольте утроматись від висловків соціально-теологічно-політичного характеру.
Загалом скажу так: була б команда взять державні установи, назавтра "проснулісь в другой странє". Ібо сей хід, братія, був як і все єхнє: темний і безпощадєн.