![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
npubopВ Умани застрелили главного регионала города.
Неизвестный убил депутата облсовета прямо в его рабочем кабинете.
По словам очевидцев, неизвестный забежал в кабинет и застрелил Владимира Мельника.
А вот прогноз развития сложившейся ситуации и что нас ждет в ближайшие два года, а скорее всего в течении года:
Незалежно від того, виграє Майдан або програє, ситуація буде розвиватись однаково, лише з незначними відхилинями, оскільки, навіть у випадку приходу до влади опозиційні лідери не зможуть змінити речі, які стали запитом на революцію, бо не знають як. В той же час, їх прихід на певний, але дуже незначний час зменшить негативні наслідки революційного настрою, але не погасить його. У випадку ж програшу Майдану, події, які я опишу, будуть відбуватись у найактивнішій формі.
Отже. Після Майдану суспільний протест почне існувати у двох паралельних формах: протесту публічного та протесту закритого.
Публічна форма протесту проявлятиметься у Майданах, які, як гриби після дощу почнуть вилазити як на всеукраїнському, так і на місцевому рівнях. Вони будуть профільні (пов'язані із проблемами представників певного виду діяльності або професії) та загальні, що направлені в підтримку певних політичних сил, або проти прийняття певних рішень владою. Майже всі Майдани будуть неорганізованими і нерідко безконтрольними. Поводами для їх збору будуть найрізноманітніші рішення, дії, або випадки бездіяльності влади. Більшість із них будуть супроводжуватись конфліктами з правоохоронцями та «тітушками». При цьому кількість учасників та планка жорстокості в таких конфліктах з кожним разом буде все вищою.
Другою формою протесту буде закрита. Вона існуватиме у багатьох, часто малочисельних, екстремістських організаціях, частіше молодіжних, в основі ідеології яких частіше буде українська національна ідея. Деякі з них будуть постійно діючими, а деякі матимуть скоріше форму ситуативного конфлікту, де компанія друзів, що повертається з якоїсь дискотеки, побачивши співробітника Беркута, вирішить помститись йому за розгон Майдану.
Але навіть у постійно діючих організацій кількісний склад буде незначним, в деяких біля 3-5 осіб. Їхній гнів, в основному, буде направлений на представників влади – співробітників Беркуту та інших підрозділів правоохороних органів, суддів, продажних чиновників. Спочатку будуть їх бити, або лякати. Натомість, з часом міліція почне боротьбу з ними, і перші, хто попадуться, стануть женртвами міліцейської жорстокості. У відповідь планку жорстокості підіймуть й інші організації відносно міліції. Відмінно від організованої злочинності, ці групи матимуть виключно ідеологічну складову, без мети отримання прибутку від своєї діяльності. Деякі навіть будуть схожі на певних робін-гудів, які, нападаючи на будинки чиновників, грабуватимуть їх і відкрито передавати частину грошей малозабезпеченим громадянам. Свої акції ці організації намагатимуться робити так, щоб суспільство дізналось про те, що цього суддю не просто побили, а побили саме вони, і саме з ідеологічних мотивів. Наприклад, після побиття будуть прив'язувати його до якогось дерева або стовба з табличкою на кшталт: «За Майдан», або щось таке. Можно допустити, що на певному етапі конфлікту міліції та ектремістських організацій дійде і до вбивств. Це питання вже буде залежати від рівня жорстокості, планка якого залежитиме від обох сторін.
Та побороти цей рух буде неможливо, оскільки кількість організацій та частота появи нових буде настільки значною, що ситуація швидко стане неконтрольованою. Такі події спровокують масове звільнення з роботи багатьох працівників міліції, що ще більше зменшить можливості влади впливати на ситуацію. В цьому випадку влада задіє до допомоги кримінал і почне штучно створювати протилежні їм такі самі організації, які будуть направлені на протидію громадським активістам опозиційного руху. На цьому етапі почнеться конфлікт між екстримістами різних поглядів. Саме тут почнуть страждати мирні люди, які часто будуть потрапляти на око будь-якій організації, і швидко обвинувачуватись у протилежних поглядах.
Тут варто додати, що на певних етапах як співробітники міліції, так і інших силових структур і армії в тому числі, будуть не тільки стороною влади у таких конфліктах, але і в деяких випадках виступати на стороні демонстрантів, або навіть влаштовувати власні Майдани. Ймовірно такі випадки можуть виникнути ще до того, як ми дізнаємось про першу екстремістську акцію.
Паралельно з екстремістськими організаціями масово почнуть з'являтись ідеологічні. На відміну від екстремістів, метою яких буде залякування влади та індивідуальне покарання цинічних чиновників, метою ідеологічних об'єднань буде формування пропозиції політичних лідерів та ідей. Ця ніша, після провалу опозиції на Майдані, буде абсолютно вільною. Суспільство сформує такий запит у широкому сенсі: нова політична еліта. І відповіддю на цей запит стане вкрай активна поява величезної кількості організацій, що спочатку почнуть доносити до суспільства свої політичні ідей, а потім захищати їх в порівняні з ідеями інших.
На початку існування таких об'єднань вони намагатимуться співіснувати одне з одним, але це буде до того моменту, поки не буде повалено владу, і ці організації стануть перед питанням не розповсюдження ідей та залучення прибічників, а перед питанням боротьби за владу.
Взагалі розвиток та співіснування ідеологічних та екстремістських організацій буде відбуватись одночасно і у взаємодії одни з одними. Правда, ідеологічні організації внаслідок своєї відкритості, будуть більше піддані тиску, як з боку влади, так і з боку провладних екстремістів. Та все ж мир і війна будуть існувати разом, об'єднуватись і збільшуватись, з часом переростаючи у єдині структури, де екстремісти будуть лише силовим крилом.
Внаслідок конкуренції політичних ідей деякі організації помруть на самому початку, а деякі отримують високий кредит суспільної довіри. Також, в умовах цієї конкуренції важливу роль будуть грати і умови силового протистояння одни з іншими, поки серед них не залишеться від 3-х до 5-ти найбільших партій.
Влада протримається не довго, вона буде знята силовим шляхом, або одним із Майданів, або злагодженими діями однієї з нових партії.
Можно допустити, що на певному етапі після повалення влади (тут варто допускати, що владою в цей час може бути не тільки Янукович, але і тимчасовий уряд опозиціонерів, або влада когось із них одного), скоріше за все відбудуться вибори, але за надвеликим відривом переможе там лише одна із партій, яка і стане монопольним керівником держави.
Також можно допустити, що така партія прийде до влади і насильницьким шляхом, як на початку 20-го сторіччя, але такий сценарій малоймовірний.
Нова влада буде досить сильною та радикальною. Вона швидко реалізує майже всі суспільні запити досить радикальним способом. Активно буде підіймати авторитет України на міжнародному рівні. Та все ж таки їх методи будуть вкрай агресивними і радикальними.
Варто відзначити декілька моментів:
Сценарій інтервенції вкрай малоймовірний, так само і реалізація в Україні контрольованого хаосу. 45 мільйонів, в центрі Європи, з населенням, де майже половина має вищу освіту – в такій країні, якщо хаос і настане, то проконтролювати його не вийде ні в кого. До того ж, країни, що мають досвід таких дій, мало зацікавлені Україною, а Росія такого досвіду майже не має. Інтервенція також не пройде, бо вестиме до світової війни при низьких дивідендах у відповідь. Скоріш за все світ займе вичикувану позицію, сподіваючись дочекатись стабілізації ситуації з метою домовитись з новою владою без наслідків для себе.
Із нових партій, що будуть з'являтись, майже одразу помруть, за відсутністю попиту, ті, що пропонуватимуть ідеї, які включатимуть елементи «в СРСР було добре», «Росія», «комунізм», з недовірою поставляться і до соціалізму. Причому дві партії, що однаково проголошуватимуть соціалістичні ідеї, де одна буде згадувати слово «соціалізм», а інша - ні, отримають абсолютно різні результати народної підтримки. Можно допустити, що найбільша конкуренція почнеться серед партій, що сповідуватимуть ідеї України поза ЄС, Росією та США. Також велику популярність матимуть ідеї реформ, яким немає світових аналогів, і які будуть існувати виключно в Україні (наприклад, виборча система, яку складно буде характеризувати за класифікацією: мажоритарна, пропорційна, змішана, але яка буде давати високий ступінь гарантій об'єктивності волевиявлення і контролю виборчих органів). Також варто враховувати недовіру суспільства деяким інститутам влади, які варто буде змінити в корні, до невпізнаності, навіть, із зміною звичних назв (наприклад: був депутат, а стане конгресменом, повіреним, і т.д.).
Прогноз не добрий, але станеться все дуже швидко, бо, як зазначено вище, у інформаційному суспільстві події розвиваються врази швидше, ніж сто років тому. На повну реалізацію цього сценарію від завершення Майдану і першої новини про екстремістську вилазку до легалізації нової влади може пройти строк від 2-х місяців до, максимум, 2-х років.
Неизвестный убил депутата облсовета прямо в его рабочем кабинете.
По словам очевидцев, неизвестный забежал в кабинет и застрелил Владимира Мельника.
А вот прогноз развития сложившейся ситуации и что нас ждет в ближайшие два года, а скорее всего в течении года:
Незалежно від того, виграє Майдан або програє, ситуація буде розвиватись однаково, лише з незначними відхилинями, оскільки, навіть у випадку приходу до влади опозиційні лідери не зможуть змінити речі, які стали запитом на революцію, бо не знають як. В той же час, їх прихід на певний, але дуже незначний час зменшить негативні наслідки революційного настрою, але не погасить його. У випадку ж програшу Майдану, події, які я опишу, будуть відбуватись у найактивнішій формі.
Отже. Після Майдану суспільний протест почне існувати у двох паралельних формах: протесту публічного та протесту закритого.
Публічна форма протесту проявлятиметься у Майданах, які, як гриби після дощу почнуть вилазити як на всеукраїнському, так і на місцевому рівнях. Вони будуть профільні (пов'язані із проблемами представників певного виду діяльності або професії) та загальні, що направлені в підтримку певних політичних сил, або проти прийняття певних рішень владою. Майже всі Майдани будуть неорганізованими і нерідко безконтрольними. Поводами для їх збору будуть найрізноманітніші рішення, дії, або випадки бездіяльності влади. Більшість із них будуть супроводжуватись конфліктами з правоохоронцями та «тітушками». При цьому кількість учасників та планка жорстокості в таких конфліктах з кожним разом буде все вищою.
Другою формою протесту буде закрита. Вона існуватиме у багатьох, часто малочисельних, екстремістських організаціях, частіше молодіжних, в основі ідеології яких частіше буде українська національна ідея. Деякі з них будуть постійно діючими, а деякі матимуть скоріше форму ситуативного конфлікту, де компанія друзів, що повертається з якоїсь дискотеки, побачивши співробітника Беркута, вирішить помститись йому за розгон Майдану.
Але навіть у постійно діючих організацій кількісний склад буде незначним, в деяких біля 3-5 осіб. Їхній гнів, в основному, буде направлений на представників влади – співробітників Беркуту та інших підрозділів правоохороних органів, суддів, продажних чиновників. Спочатку будуть їх бити, або лякати. Натомість, з часом міліція почне боротьбу з ними, і перші, хто попадуться, стануть женртвами міліцейської жорстокості. У відповідь планку жорстокості підіймуть й інші організації відносно міліції. Відмінно від організованої злочинності, ці групи матимуть виключно ідеологічну складову, без мети отримання прибутку від своєї діяльності. Деякі навіть будуть схожі на певних робін-гудів, які, нападаючи на будинки чиновників, грабуватимуть їх і відкрито передавати частину грошей малозабезпеченим громадянам. Свої акції ці організації намагатимуться робити так, щоб суспільство дізналось про те, що цього суддю не просто побили, а побили саме вони, і саме з ідеологічних мотивів. Наприклад, після побиття будуть прив'язувати його до якогось дерева або стовба з табличкою на кшталт: «За Майдан», або щось таке. Можно допустити, що на певному етапі конфлікту міліції та ектремістських організацій дійде і до вбивств. Це питання вже буде залежати від рівня жорстокості, планка якого залежитиме від обох сторін.
Та побороти цей рух буде неможливо, оскільки кількість організацій та частота появи нових буде настільки значною, що ситуація швидко стане неконтрольованою. Такі події спровокують масове звільнення з роботи багатьох працівників міліції, що ще більше зменшить можливості влади впливати на ситуацію. В цьому випадку влада задіє до допомоги кримінал і почне штучно створювати протилежні їм такі самі організації, які будуть направлені на протидію громадським активістам опозиційного руху. На цьому етапі почнеться конфлікт між екстримістами різних поглядів. Саме тут почнуть страждати мирні люди, які часто будуть потрапляти на око будь-якій організації, і швидко обвинувачуватись у протилежних поглядах.
Тут варто додати, що на певних етапах як співробітники міліції, так і інших силових структур і армії в тому числі, будуть не тільки стороною влади у таких конфліктах, але і в деяких випадках виступати на стороні демонстрантів, або навіть влаштовувати власні Майдани. Ймовірно такі випадки можуть виникнути ще до того, як ми дізнаємось про першу екстремістську акцію.
Паралельно з екстремістськими організаціями масово почнуть з'являтись ідеологічні. На відміну від екстремістів, метою яких буде залякування влади та індивідуальне покарання цинічних чиновників, метою ідеологічних об'єднань буде формування пропозиції політичних лідерів та ідей. Ця ніша, після провалу опозиції на Майдані, буде абсолютно вільною. Суспільство сформує такий запит у широкому сенсі: нова політична еліта. І відповіддю на цей запит стане вкрай активна поява величезної кількості організацій, що спочатку почнуть доносити до суспільства свої політичні ідей, а потім захищати їх в порівняні з ідеями інших.
На початку існування таких об'єднань вони намагатимуться співіснувати одне з одним, але це буде до того моменту, поки не буде повалено владу, і ці організації стануть перед питанням не розповсюдження ідей та залучення прибічників, а перед питанням боротьби за владу.
Взагалі розвиток та співіснування ідеологічних та екстремістських організацій буде відбуватись одночасно і у взаємодії одни з одними. Правда, ідеологічні організації внаслідок своєї відкритості, будуть більше піддані тиску, як з боку влади, так і з боку провладних екстремістів. Та все ж мир і війна будуть існувати разом, об'єднуватись і збільшуватись, з часом переростаючи у єдині структури, де екстремісти будуть лише силовим крилом.
Внаслідок конкуренції політичних ідей деякі організації помруть на самому початку, а деякі отримують високий кредит суспільної довіри. Також, в умовах цієї конкуренції важливу роль будуть грати і умови силового протистояння одни з іншими, поки серед них не залишеться від 3-х до 5-ти найбільших партій.
Влада протримається не довго, вона буде знята силовим шляхом, або одним із Майданів, або злагодженими діями однієї з нових партії.
Можно допустити, що на певному етапі після повалення влади (тут варто допускати, що владою в цей час може бути не тільки Янукович, але і тимчасовий уряд опозиціонерів, або влада когось із них одного), скоріше за все відбудуться вибори, але за надвеликим відривом переможе там лише одна із партій, яка і стане монопольним керівником держави.
Також можно допустити, що така партія прийде до влади і насильницьким шляхом, як на початку 20-го сторіччя, але такий сценарій малоймовірний.
Нова влада буде досить сильною та радикальною. Вона швидко реалізує майже всі суспільні запити досить радикальним способом. Активно буде підіймати авторитет України на міжнародному рівні. Та все ж таки їх методи будуть вкрай агресивними і радикальними.
Варто відзначити декілька моментів:
Сценарій інтервенції вкрай малоймовірний, так само і реалізація в Україні контрольованого хаосу. 45 мільйонів, в центрі Європи, з населенням, де майже половина має вищу освіту – в такій країні, якщо хаос і настане, то проконтролювати його не вийде ні в кого. До того ж, країни, що мають досвід таких дій, мало зацікавлені Україною, а Росія такого досвіду майже не має. Інтервенція також не пройде, бо вестиме до світової війни при низьких дивідендах у відповідь. Скоріш за все світ займе вичикувану позицію, сподіваючись дочекатись стабілізації ситуації з метою домовитись з новою владою без наслідків для себе.
Із нових партій, що будуть з'являтись, майже одразу помруть, за відсутністю попиту, ті, що пропонуватимуть ідеї, які включатимуть елементи «в СРСР було добре», «Росія», «комунізм», з недовірою поставляться і до соціалізму. Причому дві партії, що однаково проголошуватимуть соціалістичні ідеї, де одна буде згадувати слово «соціалізм», а інша - ні, отримають абсолютно різні результати народної підтримки. Можно допустити, що найбільша конкуренція почнеться серед партій, що сповідуватимуть ідеї України поза ЄС, Росією та США. Також велику популярність матимуть ідеї реформ, яким немає світових аналогів, і які будуть існувати виключно в Україні (наприклад, виборча система, яку складно буде характеризувати за класифікацією: мажоритарна, пропорційна, змішана, але яка буде давати високий ступінь гарантій об'єктивності волевиявлення і контролю виборчих органів). Також варто враховувати недовіру суспільства деяким інститутам влади, які варто буде змінити в корні, до невпізнаності, навіть, із зміною звичних назв (наприклад: був депутат, а стане конгресменом, повіреним, і т.д.).
Прогноз не добрий, але станеться все дуже швидко, бо, як зазначено вище, у інформаційному суспільстві події розвиваються врази швидше, ніж сто років тому. На повну реалізацію цього сценарію від завершення Майдану і першої новини про екстремістську вилазку до легалізації нової влади може пройти строк від 2-х місяців до, максимум, 2-х років.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2014-01-17 10:21 am (UTC)no subject
Date: 2014-01-17 10:42 am (UTC)А надо было перед этим почитать, к чему он призывал и чем на Украине занимался.
Так что, за что боролись...
no subject
Date: 2014-01-17 11:07 am (UTC)no subject
Date: 2014-01-17 12:05 pm (UTC)no subject
Date: 2014-01-17 12:07 pm (UTC)no subject
Date: 2014-01-17 12:37 pm (UTC)no subject
Date: 2014-01-17 12:47 pm (UTC)no subject
Date: 2014-01-17 01:22 pm (UTC)Автохуй.
Примеры? Грузия, Сирия.
Не, прогноз фейковый.
Власть пошла на стремительное и полное сворачивание демократии, если кто не понял.
Дальше или рабство или ...
no subject
Date: 2014-01-17 01:42 pm (UTC)no subject
Date: 2014-01-17 02:28 pm (UTC)no subject
Date: 2014-01-17 02:54 pm (UTC)Что Ганди противопоставлял власти? Что в свое время противопоставляли в Чехословакии? В Польше? И т.д. по списку.
no subject
Date: 2014-01-17 03:09 pm (UTC)50 лет назад у Америки еще были яйца.
Сейчас не только яиц нет но и зубы повыпадали.
no subject
Date: 2014-01-17 03:14 pm (UTC)Или валить или валить.
no subject
Date: 2014-01-17 03:23 pm (UTC)Спрашиваю еще раз, что мы сможем им противопоставить ?
no subject
Date: 2014-01-17 03:29 pm (UTC)