Вопрос дня: Учитель года
Sep. 3rd, 2010 01:15 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
npubop[Error: unknown template qotd]
Едгар.
Здоров, співець народної освіти!
Які діла на ниві благородной?
Едмунд.
На ниві, вдобреній добрячим екскрементом
Проізрастає квіточка блакитна -
Улюблена забавка гомосеків.
І скотоложество застєнчіво цвіте.
Едгар.
Цікаво знать прийоми ізощрьонні,
Які іспользує студєнство прогресивне,
Шоб возродіть статтєве кватроченто?
Едмунд.
Цікаві опити проводять студіози:
Їбуть кнура, як ворога народу, у сраку
Цілим факультетом філософським.
Ще Гєгєль нам казав, шо дух ширяє
В златих чертогах мудрості безсмертной.
Тим часом, верткий хуй в свинячій жопі
Ширя своєй вонючою дорогой.
І, хто зна, чий же шлях веде до правди?
Едгар (побожно).
Великий Сак-Ямуній, благородний гігант
Камінний, долбойобовидний, про дао
Слово нам спиздів священне.
Я пам’ятаю вчителя-китайця, старого імпотента.
Він куана нам загадав:
Де правда? – запитав він.
І пиздив учнів дрином по золупам,
Шоб думали хутчіше, і реготався
І слиною харкався, як скажений.
Тоді один із нас сказав: в народі!
Учитель наказав йому лягати,
І широко відкрити пащу.
Потім, ставши у позу рітуальну,
Просто в рота сенсей посцяв янтарною мочею.
Священні бризги капнули на струни рудого семісейна.
(Ми робили із шкір котів ті блядські контрабаси,
А струни – з їхніх тельбухів).
Учитель удруге грізно нас запитує…
У серці! – хтось здуру пиздонув.
Тоді, хутчіш ніж кролик вздрочить,
Наш дідусь сивенький прийомами кунхву
Виймає серце у поца із грудей
І, показавши, шо правди там немає,
Засміявся щасливим сміхом доброї дитини
І пожбурив у форточку добичу.
Едмунд.
А шо таке кунхву?
Едгар.
Борьба садистів. Тож, втретє
Наш учитель викликає: Де правда,
Йобані кретини, імбецили, олігофрени
І мікроцефали, їбать у жопу вас каленим хуєм!
Тут наче шось мене вперед штовхнуло:
У жопі! – заволав я відчайдушно.
Дивлюсь – дідусь всміхнувся лагідненько:
Не можете, шакали, без підказки!
Не згледівся, як дідуганів фалос
Вже танцював мазурку старовинну
В моєму анусі…
Едмунд.
Коли це сталось?
Едгар.
Був я в китайському полоні. Альбіон туманний
Колись з Китайом воював завзято.
В полоні опинившись, став я дзени штудіювать старанно:
Сак-Ямуній! Мудило скам’яніле,
Поможи нам дать ладу Англії, туманній батьківщіні!
Едгар.
Здоров, співець народної освіти!
Які діла на ниві благородной?
Едмунд.
На ниві, вдобреній добрячим екскрементом
Проізрастає квіточка блакитна -
Улюблена забавка гомосеків.
І скотоложество застєнчіво цвіте.
Едгар.
Цікаво знать прийоми ізощрьонні,
Які іспользує студєнство прогресивне,
Шоб возродіть статтєве кватроченто?
Едмунд.
Цікаві опити проводять студіози:
Їбуть кнура, як ворога народу, у сраку
Цілим факультетом філософським.
Ще Гєгєль нам казав, шо дух ширяє
В златих чертогах мудрості безсмертной.
Тим часом, верткий хуй в свинячій жопі
Ширя своєй вонючою дорогой.
І, хто зна, чий же шлях веде до правди?
Едгар (побожно).
Великий Сак-Ямуній, благородний гігант
Камінний, долбойобовидний, про дао
Слово нам спиздів священне.
Я пам’ятаю вчителя-китайця, старого імпотента.
Він куана нам загадав:
Де правда? – запитав він.
І пиздив учнів дрином по золупам,
Шоб думали хутчіше, і реготався
І слиною харкався, як скажений.
Тоді один із нас сказав: в народі!
Учитель наказав йому лягати,
І широко відкрити пащу.
Потім, ставши у позу рітуальну,
Просто в рота сенсей посцяв янтарною мочею.
Священні бризги капнули на струни рудого семісейна.
(Ми робили із шкір котів ті блядські контрабаси,
А струни – з їхніх тельбухів).
Учитель удруге грізно нас запитує…
У серці! – хтось здуру пиздонув.
Тоді, хутчіш ніж кролик вздрочить,
Наш дідусь сивенький прийомами кунхву
Виймає серце у поца із грудей
І, показавши, шо правди там немає,
Засміявся щасливим сміхом доброї дитини
І пожбурив у форточку добичу.
Едмунд.
А шо таке кунхву?
Едгар.
Борьба садистів. Тож, втретє
Наш учитель викликає: Де правда,
Йобані кретини, імбецили, олігофрени
І мікроцефали, їбать у жопу вас каленим хуєм!
Тут наче шось мене вперед штовхнуло:
У жопі! – заволав я відчайдушно.
Дивлюсь – дідусь всміхнувся лагідненько:
Не можете, шакали, без підказки!
Не згледівся, як дідуганів фалос
Вже танцював мазурку старовинну
В моєму анусі…
Едмунд.
Коли це сталось?
Едгар.
Був я в китайському полоні. Альбіон туманний
Колись з Китайом воював завзято.
В полоні опинившись, став я дзени штудіювать старанно:
Сак-Ямуній! Мудило скам’яніле,
Поможи нам дать ладу Англії, туманній батьківщіні!
