пиздец неделя началась

Короче сейчас восемь часов сорок семь минут утра. Полтора часа назад я вышел на балкон отлить и был озарен идеей. Зашел в квартиру, оделся потеплей, взял чайничек, горелку, пакован улуна и вернулся на балкон. Почти час я втыкал и попивал чаек. Потом встал отлить и понял что я охуительно передознулся зеленым чаем. Взял водяру и начал попускаться. И вот короче сейчас восемь часов сорок семь минут утра понедельника двадцать шестого ноября, я бухой в гавно, с тахикардией, дергающимся левым глазом и головокружением сижу на балконе своей квартиры и думаю: ну не еб твою мать?!

спорт

Вот в чем СССР был лучше современности, так это в подходе к спорту. Там где я вырос, в каждом втором доме было футбольное поле, и куда там было финалам Лиги Чемпионов по напряженности и накалу, в сравнении с игрой "двор на двор". При этом каждая третья игра заканчивалась массовой потасовкой (привет из хоккея).



Сейчас из 5 футбольных полей, на которых я провел детство, осталось только одно. Остальные застроены, гаражами заставлены, уничтожены.



( Читать далее... )

а в это время на фейсбуке

первые впечатления от фейсбука

Велика френд-лента, а ебать некого.

еще немного спорта

Не удержусь и вынесу из коментов прекрасную во всех отношениях историю от hellper13

От був у меня одін знакомий, звалі єго Александр Матросов, і єто толька імя і хвамилія. Ми єго звалі Шурік, бо він біл очінь на Шуріка с кавкаской пленіци пахожий.

Так отєтот Шурік був дуже ахуітільний лехкоатлет, бігав бистро, стріляв мєтко и мог дохуя раз зробить падьем переваротом. Все нашіі пацани очень поважали Шуріка, бо він классно разводив всякіх качков на бабкі. На стадіонє Спартак у Кіеві була площадка з турніком та брусьямі, там ще тєнісні корти були, но то для підарастів, воно нам нє нада було. Так от на той турнік та брусья приходілі дєвушкі-спорцменкі занімаця, і мєсні казанови підтягувалися шоб паказать, які вони ахуітільні спорцмєни і вабче, давай ібацця тіпа.

От, значить, вони, ці казанови вийобуюцця там на турніку, на брусьях уголкі дємонстрірують, патом тіпа такі стомлєні, мишцами потряхують, вопчем красіві такі пацанчікі, тьолкі западають, гиги, гага, а як вас завут, дєвушка, а давйтє сходім у кіно на вечерній сєанс, там на последнем ряду очінь інтересно дивицця на Гойко МітІча.

І тут з бєговой дорожкі вєсь захєканий, прибігаєт Шурік у синіх трєніках с пузірями на коленках, в кєдах за три рубля, синіх таких з мячіком футбольним на косточке, у хвутболочке пастіраной з надпісом через трахварет "11", для тех кто в теме, пойнятно, і з синим Д на серце. Ще й у очочках такий. Шурік кароче.

Пацани, каторие казанови, канешно, сразу пачінают над ім стібацця, шо він, наверно, дужє спартівний пацан, і чи нє покаже він, як ахуітільні спорцмєни оджимаюця чи подтягуюця. Тута Шурік лєгко підтягувався раз 5, всьо больше замєдляя темп, і тіпа гордий, казав, та шо ото я на шару буду тут крутиця, давай споріть на бабки, хто больше раз підйом переваротом зделає, на 25 рублів, ілі 50, бо мєньше йому западло. Тута самій спартівний казанова не відержував, і циплявся на перекладіну.

( Читать далее... )

Ключевой момент истории, так это про девочку-вратаря из хоккейной команды, готовую сделать минет за 250 подъемов с переворотом Шурика, который на всякий случай и с запасом исполнял упражнение.

Очень бы хотел подслушать это диалог, заснять в стиле "гонзо" процесс выполнения пари, и довесить клюквы, типа "жили долго и счастливо, и все дети устроились работать в налоговую, таможню и вратарями"