Чехов и Таганрог

[npubop]

"Я родился в живописном украинском городе Таганроге" А.П.Чехов, автобиография.



Антон Павлович Чехов протяжении всей жизни относил себя к украинцам. В переписи указывал национальность «малоросс». В письмах называл себя шутливо «хохлом».

А Достоевский кто по национальности знаете? хехе

Comments

[euthanasepam.livejournal.com]

Мабуть, ви не чули про поняття екзоетноніму та ендоетноніму.

[mr-gamma.livejournal.com]

Чого ж не чув, чув, але тут ми трактуємо стиль саме Чехова: вiн нiколи и нiде не вживав "український", тiльки "малоросiйський" в будь яких граматичних формах.

[euthanasepam.livejournal.com]

Це взагалі не може бути справді принциповим питанням, коли йдеться про історично відомі речі. Валахи, наприклад, двісті років тому не могли й уявити собі, що назвуть себе румунами («римлянами»). Потреба в понятті Малої Русі (наслідування поняття Малої Еллади) виникло тоді, коли московити вкрали собі наше давнє ім’я та причепили до іконостасу гербів та титулів правителя Москви. Про цю умовність всі знали й вона була самоочевидною річчю, особливо в політичному дискурсі. Для народів загалом властиво брати собі імена тоді, коли постає нагальна потреба явним чином свою ідентичність відокремити від ідентичності інших спільнот, а поза тим називають себе просто людьми, народом, («справжніми людьми»). Так трапилось і з назвою України, яка в нашій мові нічого не означає, крім, власне, простого йменування своєї країни за очевидною самототожністю (а ім’я «українець» не означає геть нічого, крім належності до країни-України, у білорусів є схоже за сенсом слово «тутейші»). Бо поняття Русь та Мала Русь мають насамперед історико-політичний зміст (як і Річ Посполита, Священна Римська Імперія тощо), а не етнічно-культурно-світоглядний для пересічного мешканця країни. Мабуть, коли Чехов себе називав малоросіянином, то виходив з тої наявної ситуації, коли таке означення в очах людей різних народів московської держави чітко його ідентифікувало, а ім’я «українець» зрозуміли би лише українці та сусідні прикордонні москалі. Давні племенні імена українські люди втратили дуже давно, а спільне національне ім’я довший час не брали, бо ж була очевидною, гадаю, для Середньовіччя й Нового часу така ситуація, коли всім було зрозуміло, хто є хто, і православні «русь», позаяк слово «русин» вживалось в однині, не розчинялися серед ляхів, мадярів, чехів, німців, татарів тощо, і vice versa («Хто ви є, люде? — «Ми є русь». «Хто ти, чоловіче?» — «Я русин»). І було би, мабуть, так і надалі, якби москаль не вкрав наше ім’я. Тоді довелося, ймовірно, інтелектуальному проводу вигадати спершу Малу Русь, а згодом якось прийшло до «просто України».

[mr-gamma.livejournal.com]

Та я згоден з усiм цим, але тут iнше, я взагалi проти помилкового цитування: нихто не може привести джерело такої цитати з нiбито автобiографiї Чехова. Вкажiть менi заслуговуюче уваги i довiри джерело та я вибачусь у голос на площi. Але ж нема того джерела. Тому я й висловлюю стилiстичнi мiркування щодо ймовiрностi.

Щоб не бути як тi кацапи ми маємо бути гранично точними i не брехати навiть випадково: одна така помилка знецiнює весь текст, бо якщо там є така помилка, то хто зна, чи вона там тiльки одна.

(Маю вибачитися за можливi власнi граматичнi помилки бо україньску мову не вживаю в побуту приблизно з 69-70 року, читаю, але не розмовляю й майже не пишу, але вважаю обов'язковим вiдповiдати на мовi, яку вживає спiвбесiдник)

[Виктор Каменев (from livejournal.com)]

謝謝！

[mr-gamma.livejournal.com]

不用谢

[euthanasepam.livejournal.com]

Ваша правда.